* * *
Так чарівно линуть хмари,
Стрімко з півночі на південь,
Що здається небо старим,
Незворушним, непохитним.
Обіймає хмари місяць
Світлом ніжним і ласкавим
І вони з собою кличуть
до просторів непізнанних.
І на темно-синім небі,
Крізь освітленні хмаринки,
Проглядають при потребі
Де-не-де яскраві зірки.
І тоді ти відчуваєш
Той могутній подих неба,
І думками відлітаєш
В край де говорить не треба,
Де і так все зрозуміло,
Де керує всім любов,
Де ніяка в світі сила
Не позбавить щастя, спокою...
17.04.03