Хвала життю за дивні почування.
Збудити радість може кожна мить,
І довго потім тихе здивування
На серці млосно, солодко бринить.
Стежиною, в час літнього змагання,
Я йшов, - дивлюсь, метелик мерехтить,
І раптом сів на руку без вагання.
Затамував я подих самохіть.
Могутній звір, краса, взірець сваволі,
Ним милувався шанобливо я.
Хоч поступився крихіткою волі,
Але спіймав чудову мить буття.
Коли ж розправив той метелик крила,
Немов би з ним душа моя злетіла.