З тілом богині, охоча до втіхи
Мене захопила арканом очей.
Був іграшкою вдалою її для потіхи,
А сам через неї не бачив ночей.
Як повія всміхалась, журила як мати.
Як жінка в ночі вміла кохати.
Як друг на війні – вчила тримати
Голову гордо, хоч за спиною автомати.
Не довго втішалась, гріла в ночі,
Не довго зі мной розмовляла.
Сказала, що буду сонцем в горі
Яке її так зігрівало.
І с посмішкою дивною залишила cвiт
Відчінивши на небо дверці,
І подих останній як заповіт
Залишила глибоко в серці.