Сонце сходить, бо то є день,
З ним тепло до землі торкнеться.
Без мелодій нема пісень,
Як без голосу й спів не ллється.
Очі бачать, бо то їх суть.
Це незмінить ні час, ні люде.
Десь вітри поміж хмари дмуть --
Їм байдУже чи буря буде...
Миє дощ березневе скло...
Чи потрібні йому причини,
Щоб, змочивши дерев чоло,
Загубитися у долині?..
Чи бувають зірки без мли
та казковій блакитті неба?
Море може без глибини?
(і кому таке море треба?)
Сперечатись з життям – пусте...
Нам не вибрати що й як зветься...
Й я кохаю тебе... за те,
що ти є у моєму серці...