Час став. Тут, на світлинах зокрема.
На фото світ у чудернацькій позі.
- То осінь пізня? - Ні, уже зима.
Південна наша - тепла, без морозів.
Це повсякдення сірого портрет.
Де все заплуталось, як гілля у тумані.
Так мріяли позбутися тенет,
А лише в’язли в бруді та омані.
І тільки пізнє яблуко в саду,
Наперекір вітрам, і непогоді,
Приваблює яскраве - на біду:
Вже тягне руку невідомий злодій.