Тривкі обійми, серце стало від
перерахунку бою. В шоці,
оголені, мов електричний дріт,
тіла зімкнулися, тріпочуть.
Думки розсипались у копійках –
під стіл, за ліжко... приховались,
зійши по дотиках... і не торкав
вже інший світ. Не накохались.
Ватний промінь –
сумно нам...
і мокро
вікнам.
19 Грудня 2006