В Орелі зорі срібло топлять,
І сплять дуби-богатирі.
А навкруги цвіте картопля,
І місяць плаває вгорі.
Іржать з далеких луків коні.
П’є синю тишу лобода.
І дзвоном жаб’ячих симфоній
В ставу відлунює вода.
О земле! Сад, степи і ріки –
Усе це вічне і моє.
І я люблю тебе навіки
Таку, як ти була і є.
Ти мила в сонці і тумані,
І восени, і навесні.
І навіть квіти картопляні
У серці збуджують пісні.