Очі вікон читає вечір –
Наслухає темряву захід.
Подолизував промінь плечі,
Мов малеча цукрових птахів.
Що у ваших дорожніх сумках,
Незнайомі нам перехожі?
Від набитих по горло шлунків
Подобрішають лиця... може?
Повертаючись повертаю,
За думками дороги кроки.
Погляд ближніх мене стрічає,
Щоб провести на довгі роки.
Погляд ближніх стає далеким.
Заступи і не дай – останнім…
Не вертають у дім лелеки –
Лиш клекочуть про відлітання.
Менше клекоту – гнізда більші,
Лелечата – не лелечата.
Виривається серцем біль ще –
Повертаючись повертати.
Жде залита по вінця втома.
Замоливши на схід коліна,
Емігранту найкраще вдома...
Тільки вдома – чужа країна.
18 Серпня 2006