Я пізнаю весь час нове, і скоро лусне голова,
Усе, що в пам'яті живе - мої несказані слова,
Усе, що рухається - дим, і тільки в глибині вогонь,
Момент є дотиком одним на просторі моїх долонь.
А молодість моя не спить, вона вагається весь час,
Я хочу розтягнути мить, та не вдається кожен раз.
Розріжу літо на шматки, аналізуючи ті дні,
Бутони в'януть - не квітки, надія тане вдалині.
Свобода - то наркотик мій, та не вживатиму сама,
Ховаю спогади між вій, від них врятунку вже нема.
Хоч ми зустрінемось не раз в перетині координат,
Звільнитись хочу від образ і обірвати смугу втрат.
Так! Досить мрій, настав час дій, а наслідки - то інша річ.
Майбутнє, сумніви розвій! Із долею я віч-на-віч...