День розплющив і викотив очі,
Заходився нівечить тишу...
Що не розтин – то крок в поторочу,
Де чатує на неї Всевишній.
Що не погляд – то крила безтілі,
Що чекають тебе в недовірі.
Що не вістря – думки звироднілі –
Розсипають краплини по шкірі.
Що не усміх – то він не для світу –
Поспіхом припасовані маски...
Наших душ спорожнілі гаміти
Вічно в пошуках Божої Ласки.
2 Червня 2006
*гаміти – закам'янілі черепашки.