Від Нью-Йорка до Тора-Бора
Гложе пам`ять наріжні камні:
В небо душі, тіла у порох,
Нерв згострився і зір незламний.
Леза крилами – тнуться жили,
І по венах стікає криця.
Відчайдушні збирають Сили
З шкла-бетону відлиті лиця.
У береті блакиті вежі
Промокають у дим і сажу,
На новинах телемережі
Застигають картини сказу.
Бовдур мук і муці дощиться,
Дикі танці на дикім Сході.
Все святе у Корані ситцем,
Коли книгу гортає злодій.
Рятувальники в сивих латах
Розгрібають урази змови,
Затискаються зуби в ката
Від бажання напитись крови.
Царю їхній (і наш) Небесний,
Як згадаєш нас... ненароком
Вишли янгола в День Восресний,
Із з мечем й всевидющим оком.
Пасмо кривди в підкову гнеться
Від Нью-Йорка до Тора-Бора...
І в легені осівши, пнеться
По живому тілесний порох.
11 Вересня 2006