Дівчина-скрипаль душу виливала,
Всю журбу, печаль у музику ховала.
Скрипка сльози л’є у руках дитини.
Дівчина-скрипаль, чия в тому провина?
Чому лунає біль, чому душа ридає?
Дівчина-скрипаль своє життя ховає,
Ховає весь свій світ в плакучу, щиру скрипку.
Душа її болить з народження й довіку.