(Проспект Миру; зеленим світлом – “23:00”)
Випав сніг
Саме той, що ми не чекаєм
Зненацька очі порізав холод
Зненацька новини: “Впав літак”
Вже десь це було
“Сімдесят років Комбінату”
і стільки вже було
Параджанов казав
Що це тіні забутих предків
І знову західний вітер
Стало, як в пеклі
Як в таксі з Радіо-Шансоном
Як колись під сонцем
Ти пам’ятаєш?
Той день – ніч – день
Коли ми стояли під ліхтарем
На площі Чиєїсь перемоги
Ми відчували той сніг-барокко
Що блимає перед екраном
Двадцять шостого квітня
Всі пращури мої – Гайдуки та Бендери
Казали
Що не гідний
Я бути поруч зі снігом
Лихим та дуже Охайним
Як шипи та пелюстки троянди
У Трої
Де всі були приречені
До зради
А комусь тридцять срібних
А комусь пару тисяч за Чорновола
Можливо я байдики бив
Коли напивався
Але я не ви
І не кого не вів за собою
Бо в нас така ж Болівія
Пробач нас, Че
Будь ласка
Як пробачив нас Параджанов
(У дев’яностому)
Ще три дні почекаю
А потім піду до зграї
Скандалу та фарсу
No War
Погоджуюсь з вами
Краще плакати намалювати
Чи з попьємаше зробити Буша
Ніж діяти
Ніж чекати
Ніж писати
Ніж вбивати
Я (романтика)
Писав Микола
Радів
Снігу?
..?
Мабуть і я з ним радію
Мабуть і ти зі мною радієш
Ти ж бо мене читаєш
До речі
За кого голосуватимеш?
Я за Фіделя
Може ми з тобою однієї крові
Давай разом вип’ємо пива
Час спускатися до низу
Та йти до дому
На добраніч! Дзвони
Коли буде настрій.