Рябь на Душе. Жмури на Душi

 


Жмури на Душi
 
Жмури на Душі... як виклик
Вічній Вірі.
То тремтіння на молитві...
Слухай, Боже!
Як плекала я Надію –
Світле Диво.
Та що сталось з світлим Сяйвом?
Сум та й годі.
У проваллі кам’яному
Спів сопілки... –
все тече, тече Журбою...
Відректися?
Клекотіння струм шепоче:
«...вже запізно...
Все сприймай як є... скорися...»
Та не хочу!!


Рябь на Душе... как вызов
Вечной Вере.
Это легкая дрожь на молитве...
Слушай, Отче!
Как лелеяла я Надежду –
Светлое Чудо.
Но что случилось со светлым Сиянием?
Тоска и только.
В каменном провале
Песня свирели... –
Все течет, течет Печалью.
Отречься?
Шепчет клокотом поток:
« слишком поздно...
Всё прими как есть... подчинись...»
Но не хочу!