*присвячено Виборам 2004*
Помаранчеве сонце побачать голодні діти,
Воно у клітинку, і зовсім не гріє.
Помаранчеве сонце хтось вирізав з шовку
І телевізор передав, що треба сидіти мовчки.
Їх в школі навчили, що є інші країни,
Де сонце справжнє і навіть гріє.
Але стоять на морозі голодні люди,
Бо нікуди дурість їм свою подіти.
А вчора передали, що знов побили вікна
І забрала хуртовина там скількісь життів.
А ми чогось лишаємось жити,
Змінились на закоханих вовків.
Нам холоду і голоду не страшно.
Закони в нас свої – звірячі!
Хто любить – той зігріє,
Кого люблять – з тим помруть.
Тебе ніколи тут не зрадять.
Зубами своє захищають.
Тут душі свої бережуть,
І на президентів не зважають…
26.11.04.