Чи можеш ти втримати час,
Коли поспішаючи йдеш?
Коли ти не знаєш себе,
Чи можеш ти втримати долю?
А може у кожного з нас
Майбутнє могутніх небес -
І боги помітять тебе,
Відкривши тобі свою волю?
Блакитним цвіте небосхил,
Секунди поволі летять
І щастя святої Землі
У душу твою западає.
Споріднені помахи крил
Та тисячі сонць мерехтять,
Чи жити тобі, чи мені,
Чи їм - то ніхто не вгадає...
Чи можеш ти вільно піти,
Коли не тримають тебе?
Чи можеш страждати в собі?
Чи можеш не впасти від болю?
Чи можеш ти просто рости?
Чи можеш тримати себе,
Коли є вогонь у тобі,
Коли час додому - на волю?
А літери мірно пливуть,
На лист припадає перо,
Та час все іде, все летить
Помірно рахуючи мертвих,
Повільно старіє Земля,
Тримає світила Гало
І Сонце невтримно горить,
І Світ є лише серед впертих.
P.S.:
Чи можеш ти вільно піти -
Пустити повіддя свої,
Відрити коріння своє -
Розстанути в просторі й часі,
Не жити, не мать, не рости,
Побачити вади твої -
Узріти... що кожний з нас є
Лиш мить у Вселенському гласі?