Хвилі на річці
Уявляють себе морськими –
Вітер дме…
Дітлахи, пісок жовтий,
Неба синь.
Літо знов з нами.
Стою під вітром.
Під сонцем стояла.
Під місяцем стоятиме…
Всихають вишні –
Нема кому зібрати.
Птахи теж зникли.
До сонця росте дерево
Й у землю –
Вічність минає…
Пісок – годинник найкращий –
Тече у прірву –
Пустелю буття.
Вигадали час,
А є тільки вічність
Від сонця до мене.
Дітлахи грають,
А кинутий пес
Нюхає слід хазяїна….
Літери мертві,
І слова мертві також.
Птахи співають.
Вітер гуляє з-за лугу
Аж за беріг.
А там другий луг.
Зозуля співає кожен день.
Зараз тихо.
Вітер дужий дме.
Між деревами та кущами –
Темрява.
Себе там знайшла.
Луки та місяць,
Та доріжка на плині.
Комахи дзижчать.
Південь чи північ –
Вітру байдуже,
Куди хмар стадо гнати.
Набрала води.
Промінь пронизує плин –
Пірнаю за ним.
Метелик пурха і не гадає
про своє шовкове майбутнє.
Павутиння летить.
Хмари та вітер.
Тут не може буть тебе.
Луки та ріка…
Ластівка пурха –
Кіт полює у траві.
Пташеня кричить.
Юні рибалки.
Риба у їх кошиках
Іще дихає.
Оголений торс.
М’язи грають силою
Життя і кохання.
Сонцем зігріті
Шумують вітри полем
Мов море шумить.
Лелеки летять.
Троє їх: мати, батько
Та лелеченя.
Дівчата йдуть повз,
Посміхаються сонцю.
Вранці дощ пройшов.
Росяні луки,
Запашні після зливи.
Бджоли ген гудуть.
Світ безкінечний –
Сонць та місяців безліч.
Душа в нім сама.
Добре спалося –
Вночі дощ стукотів по дахах.
Вранці вірш “найшов”.
Забудь минуле.
Завтрашнє невідоме.
Будь зараз і тут.
Спокій та тиша.
Птахи виспівують її
Малюк заплакав.