Хвилини і дощі, дощі і ще хвилини...
Їм не спинити рух – одне і теж русло.
І в дзеркалі кривім небесної краплини
Живе цей мокрий світ усім вітрам назло.
Повз миті переліт думки складають крила.
Летять гінці униз на відстані весни...
І втомлена душа – вже не небесна сила,
Застигла на очах, де засинають сни...
30 Березня 2006