Закутані слова у необачність –
Розпеленати їх нам не дає прощання.
І погляд залишає згадку-вдячність
За все, що називали ми сердець пізнанням.
Той Літній Дощ, теплом колись пролитий,
З ударами чекань настукує в безтямах...
І слів моїх дороги ще не биті –
Всі у тузах... валетах, королях і дамах...
12 Травня 2006