Я сьогодні піду світ за очі
Та розтану в обіймах ночі
І їй серце своє відкрию,
Розкажу про останню надію,
На свою пожаліюсь долю,
Розкажу, як любив тебе, (***),
в полі
На світанку збирав тобі квіти...
Ми щасливі були, наче діти,
Будували навколо казку,
В ній любов була, ніжність, ласка,
Струни душ в унісон бриніли,
Ми на небо від щастя взлетіли...
Я хотів тоді час зупинити,
Я бажав тебе вічність любити
І у Бога прохав щоночі,
Щоб не гасли щасливі очі,
Щоб кохання вогнем горіли,
Ми разом все життя летіли...
Ніч за обрій ховатись почала,
Лебедине кохання скінчилось,
Мені жаль, що тобі здавалось,
Ніби нам нічого не судилось,
Теплі краплі із неба полились,
Мабуть це співчутливі сльози,
Сльози ночі, яка скінчилась,
І нічого сказати не може.
...
Пусті вулиці сплячого міста,
На душі якийсь дивний спокій,
Я вдихаю повітря чисте,
Світ за очі та крок за кроком,
Йду, дивлюсь, а уже світанок,
Ніжним променем сонце гріє,
Я із ним сумувати не стану,
Лиш воно є моя надія,
Лиш воно мене може зігріти,
Дати те, чого ти вже не можеш,
Жаль, воно лиш не може любити,
Та любити мені допоможе!
26.10.2006