Розстріляне небо чужими до болю очима,
З малесеньких ран витікають потуги любові.
Ще декілька днів звідсіля крокувати до Риму,
А ти розмовляєш на іншій, чужій тобі, мові.
Невже італійска рідніша державної мови,
Що згоден забути її солов’їне звучання?
Поглянь навкруги. Як? Сподобався овид?
Не дуже? Чому тоді в тебе до мови цурання?
Люби свою мову, благаю, люби солов’їну!
У іншій країні її прославляй, як могутню.
Розстріляне небо чужими до болю очима
До серця згорни, приголуб, обійми, як дитину.