Присвячується Ірині Величко, яка надихнула мене на написання даного вірша...
В твоїм місті бруд і десятки споруд
Випромінюють ницу безвихідь.
Цей народ не рать – тільки в чергах стоять –
Не рахуються ж навички дихать!
Знову сон наснивсь: як твій рід гнали в ліс
Вояки неголені й грубі.
Але все ж Ти в імлі й останні «рублі»
Витрачаєш в комп’ютернім клубі
Завірюху негод
Чи ж здолає народ,
Що блукає в тумані зневіри!
Він і досі в пітьмі -
Мовчки скніє в ярмі...
У залізобетонних квартирах.
Ти ще маєш час, тож мерщій, не вагайсь:
Тіло зміцнюй, сильним стань духом!
Стане кожен м"яз мов сталевий каркас -
Це відчуй відточеним рухом!
Та дарма не лізь у бої, адже слиз
Гнилих душ все зробить за Тебе!
Насолоди шприц та багаття "коліс"
Усувають погань з-під неба!
Озирнись довкруги,
Всі Твої вороги,
Це лиш покидьки, дурні й повії.
Своїм силам повір,
І сміливо у вир
Ти ступай крізь оману завії