Переклад вірша Аріадни Орлич http://www.stihi.ru/2007/11/03/2788
Не слухайте мене, зі стуком гублю знов слова
Прокуреним горлом форсую наждаково звуки.
Похмілля загублене, просто болить голова
І якось статично лежать необачливі руки.
Усе вже було... не один раз торкалася дна
Пляшки/підземки, що кишить гадюками, ями...
Та все іще буде... клянусь, що я сдюжу одна
Кадри останні бездарної, жаль, мелодрами.
Вмирала в грязюці, впадала невзмозі додолу
Та вила, та гризла безколірні губи до крові
Лягала на лаві і кликала гибель до столу,
У стані афекту голила свої темні брови.
Зрізала кучерики, котрі обвили потрети
Безрадної ляльки, закоханної в фотознімки
І все ж таки, риючись в собі, наткнулась на „стрету”*,
Що стала для мене в коханні предметом зупинки.
Стрета* - заключний епізод музичного твору або його частини у прискореному темпі, у данному випадку розглядається як закінчення відносин між людьми.