Спогад

 
 Полем,полем,полем я iду,
 жовтоi пшеницi.
 А мiж нею маки я беру
 нижним спогадом налитi

 Спогадом -
 дитячих лiт крилатих.
 I так хотiлося б на мить
 малим дитятком стати.

 Ступити босими ногами
 на теплу землю рiдноi землi,
 сухенькi грудочки якоi,
 так нiжно лоскотали
 маленькi нiженьки моi.

 Як добре бути цим дитятком,
 яке незнае майбуття,
 Яке невмiе ще читати
 майбутних лiт свого життя.