БАЛАДА ПРО ЛЮБОВ ТА БЕЗГОЛОВ’Я
Вона знає твердо: Її Він любив.
Либонь, як нікого і дуже-предуже!
Якби Він не зник… о, не щез Він якби…
Тоді хоч би що Її Лицар робив,
Вона б залишалась безжально байдужа.
Але… Він пропав. Ох, трагічні діла:
Збагнула Вона, що не може без Нього!
І галас гучний на весь світ здійняла,
Й до влади, щоб Лицаря хутко знайшла,
Поставила твердо і грізно вимогу.
Знайшовся лиш труп. Тільки… без голови.
А з пальців на рученьках зідрано шкіру.
Хто ж так поглумився? – спитаєте ви.
А тіло – Його? Може, Він є живий?
Кому й нащо треба лишати в це віру?
Зненацька Майор вичворяє свій злет,
Здається, в зеніт неймовірної слави.
І ось випливає з підступних касет,
Що Лицаря вбито і що – не секрет –
Причетна найвища особа держави.
Хоча і стоїть в Нього в паспорті штамп,
Вона не ревнує Його до дружини.
“В дітей брати кров я експертам не дам!” –
Дружина з дітьми драла в Штати і там
Притулок взяла. Не від’їзд, а малина…
А преса тим часом товче, що Його
Стрічали живим, як для трупа, нерідко.
Газетам Америки мало й цього:
Загнули, що Він проживає (ого!)
У США за програмою захисту свідків.
Вона ж досить дивно, зазначити слід,
До Нього любов виявляє гарячу:
То факели носить – магічний похід, –
То шефу міліції кров “на обід”
Здає ніби з вен, а насправді… свинячу.
Дев’ятого ж березня представників
Послала в атаку на сили спецназу
Із застосуванням залізних кілків,
Жбурлянням із бруку важких камінців,
Пляшок запальних та балончиків газу.
Заточки в руках, люттю скривлений рот –
Це в Неї такий буйний вияв любові?
Чи, може, задумала переворот?
Гадала, що піде за Нею народ,
Що люди у нас, як ТОЙ труп, безголові?
А рвешся до влади всім тілом своїм –
Яка тут любов і які сентименти…
Хто Він, хто Вона – час назвати вже, втім.
Він – Гія Гонгадзе, відомий усім,
Вона – опозиція до Президента.
2001