Івану Кулиничу,
митцю, поету, політв’язню,
моему рідному дідові, присвячую...
Кваплюся, Світ...
Оп’яняюча мить.
Білим вином плине час у стакані.
Пружив життя, наче пружив востаннє,
начеб-то більше й не жить...
Вимкнуто світ у вагоні метро.
Шлях до зірок – сяйво дикого меду.
Мандри, хто вибере із Кастанедой, а хтось – із Торо...
Слово,
МІЙ СВІТ,
де я бачив тебе?
Обрій спіткає надію на спомин.
Світ невмирущий,
мій лагідний човен
геть пропливе...