Візерунками гнучкими
Доля стелиться.
В’ється, б’ється,
Завиває,
В муку мелеться
Викладає на дорозі
Долі борошно,
Хто іде, бере з собою
Мене пригоршню.
Меле муку у муку
Долі прісної,
Залишає без вини
І без присмаку.
Все до крихти відбирає,
І не міниться,
Спрагу втомою зганяє,
В землю сіється.
Ти ішов і згріб до купи,
Що виднілося.
Ти мішав...
Та муки не лишилося...