Тебе нема сьогодні у цій залі.
Тебе нема. Ти просто не прийшла.
На мій дзвінок тихесенько сказала:
„Забудь мене, я іншого знайшла”.
Я вигадав тебе. Тебе нема.
Я вигадав твої зелені очі,
А за вікном знущається зима
І натякає на самотні довгі ночі.
Без тебе ніч німа. Тебе нема.
Ховаю свою душу в сумні вірші.
У серці оселилася зима
І обіцяє залишитися навічно.
Тебе нема. Я знову сам на сам
З думками, з душегублячим коханням.
„Тебе нема” – розбіглось по рядках.
Тебе нема... закінчую мовчанням.