* * *
Вона життя своє згубила
У пана,і день,і нічь робила.
На долонях кров,від праці тяжкої,
На очах синяки,від хвороби злої.
Пан в кімнаті під ковдрою спить,
А на вулиці гам-усе гримить:
Люди зібрались пана вбивать,
Катрусю у нього відбирать.
Олецький встав.-"Що за гам?!!!
Що за шум?Мабуть за грошима прийшли...
Нікому...Нічого...Карбованця не дам!
А,ну!!!Пішли усі!Геть!Пішли!!!-
Катруся навколішки стоїть
Та уся від втоми червоніє...
Хтось з товпи кричить:"Берить!!!
Берить її,вона вже синіє!-
Катруся поблідла та впала,
До неї підбіг син Іванко.
"Мамо-мамо!!!Ти ночей не спала,
Мене ти,ледве стоя годувала..."-
Весь натовп,до пана у хату зайшов,
Хто з вилами,хто з гроблями...
Хтось з натовпу гукнув:"Кров за кров!!!"-
Й погнали його перед волами.