На весняний алтар я віддала,
Білу душу свою снігову.
За все це у Весни я придбала,
Живе серце і кров молоду.
Кажуть люди так прикро про мене -
Снiгова Королева пiшла!..
Iз-за цього любовi своєї,
До цiх пiр поки ще не знайшла.
ПРИСПIВ:Лоскотало сонце снiг,
Щоб зимовий бiль затих.
Так, щоб спробувала я
I людськеє почуття.
Льодову не хочу вроду,
Хай вона порине в воду.
Хочу бути, як дiвчина,
Як червоная калина.
Чому в серці моєму морози,
А ні радощiв, а нi тепла.
Кришталевiї капають сльози,
Бо самотня, я зовсiм сама.
А Весна мов чаклунка клопоче,
Намагається серце збудити.
Та загублену в ньому крижинку,
Поцiлунком своїм розтопити.