Хвилина десять

Катариос Килиомас
Стою надворі.
Дивні відчуття.
Заздалегідь собі запланувала,
Та озираюсь в пошуках життя,
Що десь пройшло, а я чомусь відстала.

Стою, тремчу.
Волію провалитись.
Тікати нікуди, ховатись теж.
Годинник міг би раптом зупинитись,
Але іде. Думки мої веде.

Хвилина десять.
Погляди зустрілись.
Згоріла вщент добірка гарних слів.
Скажене серце мовби розгубилось,
Злякавшись знову щирих почуттів.

Твої обійми.
Жадібна підозра.
Долоні теплі, як німі вуста.
Я знову поруч, наче стільки років,
Далеко так від тебе не була.