Степ навкруги, немає краю...
Відходить степ від сну нічного.
А коли дихать починає -
П`яніє з полину гіркого.
Ковил в степу на море схожий,
Від вітру хвилями береться.
З блакиттям неба в один колір,
Майже під обрієм зійдеться.
Степ навкруги, немає краю...