Мене мабуть ти вже не пам"ятаєш, милий.
З твоєї пам"яті давно пішов мій образ.
Ти все такий же добрий, славний, щирий,
А я змінилась дуже. Втратила опору.
І все зайшлось в невпинній круговерті -
Навчання. Друзі. Дім. Моя самотність.
Я знову втратила себе. Свою відвертість.
Шукаю вихід з мрій у слові "досить".
Такий як був. Дивлюсь на твоє фото -
Та посмішка и погляд серце гріють.
А я як завжди залишу на потім
Всі ті думки, що їх не зрозумієш.
Проходиш поруч. Знову не помітив.
Так сумно й прикро - все ще пам"ятаю
Твої слова і погляд, наче літо.
Минуть роки, тоді його згадаю?
Напевно так. Я буду сподіватись -
Не загублю крізь роки твого сміху.
І памятаю - ти любив сміятись.
Ну а тепер я відпускаю в тишу
Всі свої сни про тебе. Не повернеш
Ти більше тихий стукіт мого серця.
Воно вже зупинилося для тебе.
Але для мене все ще тихо б"ється.
04.02.08