Я так долаю Всесвіт, я росту,
І образ заповняє Божі очі
Коли, занурившися в пустоту,
Знаходжу своє прізвище жіноче.
Сузір’я Пса - на небі і в мені!
Підносять душу таємничі крила.
Свідомість розчиняється в огні,
Який шехіна небуття накрила.
Цей мозок вміщує безодню мрій –
Мені так важко дихати, співати.
Кружляє почуттів шалений рій
Та спонукає землю цілувати.
Схопить сакральну матрицю життя
У миті, що словами захолоне!
І тіло камуфлює відчуття
Минулого в жахливому полоні...