МОЕЙ ДОРОГОЙ И ЛЮБИМОЙ МАМОЧКЕ ПОСВЯЩАЕТСЯ
По драбині місячного сяйва
З неба зоряного тихо злізла ніч.
Ковдрой чорной вкрила світ негайно,
Цвіркунів посАдила за піч.
Огорнула дім вапняной тишей,
Промінь місяця жбурнула у вікно.
Затишно. Принишкли навіть миші.
А годинник лічить все одно.
-Так, так, так!-виводить сальдо часу,
Серцю в такт хитає головой,
Ніби причаїв глуху образу,
Що пливуть хвилини за водой.
Як малеча пригорнусь до мами-
Як я хОчу клятий час вернуть,
Щоб хоча б на мить одну-єдину
У своє дитинство зазирнуть
Та побачить маму з моїм татом,
Що так рано смерть його взяла,
Молодих, щастям своїм багатих
І усім бажаючих добра...
В одну річку не заходять двічі-
Ні хвилинки навіть не вернуть.
Мамо, мамо!-я б бажала втричі
тОбі твої ласки повернуть!
Хоч давно не дівчинка сама я,
Та потрібна ти мені завжди,
І за те, що болю завдавала
Ти пробач, ріднесенька, мені!
Я дивлюсь в лице твоє кохане
І тебе благаю: не хворій,
Без тебе і сонечка не стане-
Не старій, рідненька, не старій!
10 октября 2007г