Лише твоє і’мя пишу на стінах
нової хати - крок на крок на крок.
Молюся до невидимих істот,
аби Любов мене не загубила
І нерозумний я, і надто щирий
для цього світу. Та найбільший „гріх“ -
що я люблю і так несамовито
ступаю через будь-який поріг
до тебе, люба. Ти моя єдина
невидима ікона в болю дні.
Твоїм ім’ям наречена година
минула й суща, й та, що в далині.
Прости, мій янголе, що так тебе я мучу.
Молю, мій ангеле, залишся при мені.