Вплітаюся у крицю грат
плющем чіпким і диким виноградом
терпким. Ув очах - цілі небеса.
Коли ж спаде роса
і вкриє... Покрова
на суд вселенський,
аж до збайдужіння.
Коли? Коли?
Коли зійде з каміння
пісня. І коня
не запитає мати,
чи вситився кривавий ятаган?
Не вситився!
Живи, вплітайся в ґрати!