Сісти й розказати все що наболіло.
Як же довго й сильно я цього хотіла.
Виплакати сльози горя і печалі.
І не знати того, що буде надалі.
Жити не тужити й вірити в майбутнє.
Вірити, що казка в світі десь присутня.
І радіти сонцю, вітру й неба сині.
Кожному світанку, вечору і днині.
Не душити серце й не шмагати душу.
Жити так, як хочу, а не так, як мушу.
І не грати ролі, посмішки і сльози.
Щоб були по черзі квіти і морози.
Щоб нового болю в світі не шукати.
Вдвох з тобою сісти й просто помовчати.
Просто промовчати все що наболіло.
Лиш цього, коханий, я завжди хотіла.