Ляпас на щоці вогнем образи.
Так, немовби душу зачепив.
Ні сльозинки, зуби зціпила одразу.
Що ж, отримав те чого хотів.
Гірко й солоно, у роті присмак крові.
Сльози – з льоду гострі шпичаки.
Очі в очі у німому поєдинку знову,
Але вже не буде навпаки.
Все минуле спалене й розп’яте.
Ми тепер ворожі кораблі.
А у чашці п’ять листочків м’яти.
І зів’яла квітка на столі.