Крадеться страх дрібними кроками,
Що хоче розказати він мені?
Минають дні,і місяцями й роками
Я відчуваю страх в душі, на дні.
Цей страх такий, як глибина у моря,
Як раптова зустріч двох сердець.
В цьому страхові немає горя,
Є лиш сон, а сну прийде кінець
І страх мине, мине як річки хвиля
Він полетить вітрами в далечінь,
І десь він іншого когось накриє.
Минає страх, сумління тінь.
А я люблю свій страх, люблю як осінь,
Він мій, бо я створила почуття сама.
І я сама скажу коли вже досить,
Коли цвістиме на душі весна!