Музыку, камыш
держит ладонь, рука.
Словно комета, летишь
выше, чем облака.
Как проступает тепло.
Тает у век, у рта.
Все, что еще не прошло –
эта вот высота.
Голос еще живой,
плач зимних речек,
сбрасываю на твой
автоответчик.
Поезд твоих химер
не замедляет бег,
разный для нас теперь
падает снег.
Врозь теперь кровь спешит,
ширится сладко тишь,
стебли растут души
ломкие, как камыш.
С украинского перевел Андрей Пустогаров
Из сборника "Балади про війну і відбудову" (2001)
* * *
Музика, очерет,
на долоні, руці.
Скільки пройде комет
крізь понадхмарр’я ці.
Як проступа тепло
через ріки, міста.
Все, що у нас було —
тільки ця висота.
Все, що трималось вій,
голос печальний, плач,
я скидаю на твій
автовідповідач.
Поїзд твоїх химер
не зупиняє біг,
нам з тобою тепер
падає різний сніг.
Нарізно кров поспіша,
солодко шириться лет,
тихо росте душа,
мов ламкий очерет.