Без помех набирая ход,
не утрачивая высоты,
караваны подземных вод
пробиваются
под мосты.
Оборонных заводов цеха
обступает разор, сухостой.
Землепашца и пастуха
посылают поля
домой.
Даже голоса тихий всплеск,
как шатнувшихся шестерен лес,
чуть коснувшись твоих небес,
оставляет острый
надрез.
Это тонкой структурой зима
распадается каждый раз
на дороги, окна, дома,
что упорно растут
среди нас.
Это с места стронулся мост,
это солнце виновно с восхода,
это мы пробудили рост
молчаливого
огорода.
Все, что было и будет дано
из земли прорастет, как зерно.
Смолкнет звонкая глина весной
у садовника
под пятой.
С украинского перевел Андрей Пустогаров
Из сборника "Балади про війну і відбудову" (2001)
Пацифік
Не знаходячи перешкод,
не втрачаючи висоти,
каравани підземних вод
пробиваються
під мости.
Оборонні цехи, цехи
обступає пустка, гілля.
Землероби і пастухи
покидають спати
поля.
Навіть голосу тихий сплеск,
ніби рух механізму, коліс,
доторкнувшись твоїх небес,
залишає гострий
надріз.
І тонка структура зими
розпадається повсякчас
на дороги, вікна, доми,
що ростуть невпинно
між нас.
Так, немовби зрушено міст,
і кружляє сонце вини,
наче ми спричинили цей ріст
мовчазної
садовини.
Наче все, що буде й було —
кимось вирощене зело,
і вмовкає глина дзвінка
під стопою
садівника.
1997