Даже если покинешь ты
край, где выросла и соглашалась ждать,
где лица твоего сформировались черты
и начала географических карт,
даже если чужие примеришь слова
и чужих плеч коснешься, и чужих простыней,
c берегов, куда мало кто заплывал,
не вернешься, врастая в них все прочней,
даже если от своих убежишь ты следов,
от своих снегов, что на ветках лежат,
и спасешься от сумерек и холодов,
на коленях своих убаюкав чужих котят,
ты примчишься назад письмам всем вопреки
в край где дЫмы высОки, а камень горяч -
твердо зная, что даже у этой реки
ты искать его станешь зря.
С украинского перевел А.Пустогаров
из сборника "Балади про війну і відбудову" (2001)
***
Навіть якби ти покинула ті місця,
в яких народилась і де лишалась чекати,
де формувались риси твого лиця
і починались географічні карти,
навіть якби ти вживала чужі слова,
торкалась чужих плечей і чужих простирадел,
і навіть звідтіль, куди мало хто заплива,
не поверталась, хоч хто би тобі не радив,
навіть якби ти тікала від власних слідів,
від власних снігів на подвір`ї і сонця в ринвах,
якби уникала присмерків і холодів,
приспавши чужих кошенят на своїх колінах,
ти би примчала, всупереч всім листам,
назад - де високі дими і гарячі стіни,
напевно знаючи, що навіть там
ти його не зустрінеш.