* * *
Прощається Березень, на порозі – Квітень,
в вікно заглядає, сонцем в очі світить.
У дворі береза лускотить бруньками
навіть сірі горобці залились піснями.
Килимом зеленим стелеться травиця,
вже і чорному жуку під листям не спиться.
Штовхає жучиху усіма ногами,
- Прокидайся, лежебоко, Весна йде борами.
Подивися он граки вже хату будують
і мурашки заснували – доріжки лаштують.
Прокидайся! Та підемо чорні боки гріти!
Проспимо і не побачим, як розквітнуть квіти.