Прокинулось Сонечко й по росі побігло,
Подивилось: під кущем фіалка розквітла.
Он кульбабка із трави з жовтою голівкою,
Вітер в вербу закохався, співає сопілкою.
Ніжить в променях верба молоді листочки,
Хтось під крилами пищить у рябої квочки.
Півень ходить по двору черв’яків шукає,
Бо родина ж не маленька й він про неї дбає.
А сорока-білобока сердиться – стрекоче,
Час гніздечко лаштувати, а вона не хоче.
Соловейко на березі вже ноти гортає
Та для Весни нову пісню зранечку вивчає.
Горнеться до берега річка синьоока,
- Ти такий стрімкий, високий, я ж така глибока.
Погуляло Сонечко, росу осушило
Та й на білу, пухку хмарку радісне присіло,
- Ось тепер до вечора буду тут сидіти,
Слухатиму пісню вітра та на світ радіти.