Я відчувала біль в очах,
Я тихо гасла, наче тінь.
Не знала щирості в сльозах,
В них залишався тільки гній.
Що ти зостав, ти лишив,
Неправду часто говорив…
Мене ніколи не любив,
Лише роздягав, та голубив!
Той поцілунок на устах,
Залишив сіль, залишив сніг.
Тепер доросліша в роках,
Не розумію, як ти міг?
Міг увійти, та не прибрати,
У моє серце, розкромсати.
Мою любов, мою надію,
Тепер тобі я не повірю!!!
Тай ти не будеш говорити,
Мене чекати, любов просити!
Я вільна птаха, та без крил,
Які ти словом перебив…
Казав лети! Я тебе не тримаю!
А я люблю….Тебе кохаю!
Та все одно піду, не повернусь,
Хоч ти покличеш, не озвусь!!!