Йду поруч з тобою, і дякую долі,
За те, що вона нам призначила ролі,
За щастя, яке мені Б-г дарував,
Коли він за мене дівчину віддав.
Роки молоді до цих пір пам'ятаєм,
Життя сторінки ми слухняно гортаєм...
Моя наречена, надія, жадана,
На Білому Світі єдина, кохана.
Глянь, Місяць ласкавий нам світить ночами,
Мов човник у морі пливе між зірками,
Стежинка веде в майбуття золота,
І вабить, і тішить казкова мета!
А я на світанку за милу молюся,
Та в карії очі дивлюся, дивлюся...
Моя дорогенька, вродлива дружина,
Березка білява, червона калина.
Ген, ген за селом зеленіють тополі,
Там вітри гойдають пшениці у полі,
А поруч, мов дзеркало сонячний став,
Та берег, де перше кохання пізнав.
Автор Геннадій Сівак.
13 січня 2005 року.