ПІСНЯ
Івану Поповичу
Пісня, що йде через душу,
Має до Бога дійти.
Правду сказати я мушу
Про апогей доброти.
Хочу, щоб люд усвідомив
Важність своєї землі.
Тої, що в кожного вдома
Радощі множить й жалі.
Що стає піснею краю,
Бо притаманна йому.
Серце яка навпіл крає,
Душу втішає сумну.
Що піднімає людину
Понад усякі світи,
У вирішальну годину
Гідно веде до мети.
Що у далеких чужинах
Будить синівську сльозу,
Кличе додому невпинно
Крізь океани й грозу.
Що несе правдоньку сущу,
Містить любов й каяття...
Пісня, що йде через душу,
Вічною є, як життя.