Я ховаю твоє серце від дощу,
Від полуденної спеки та від вітру,
Я його любов*ю можу ще зігріти,
І йому усі обачності прощу.
Я навряд когось могла так ще кохати,
І навряд колись любитиму, як тебе.
Я питала, і не раз, сама у себе:
Що тобі, крім почуттів, я зможу дати?
Лиш любов,ту,що нестримно рветься в небо,
Очі ті, що сумуватимуть вночі...
Знаю відповідь напевно, то ж мовчи,
Бути поряд, відчувати - все, що треба...