Відкрита кришка – грай рояль, роялю грай,
Чи травень за вікном, чи листопад, чи сніг,
Хай музика луна, ти тільки не займай,
І розповість рояль про те, що він зберіг.
Що в пам’яті своїй зберіг з давніх давен
Та в теплих клавішах навік зафіксував,
Як висікав із струн, мов з каменю Роден,
Ті ноти музикант, – його він нагадав.
І стежки, що в туман спливають, мов міраж,
Де велетні-дуби стоять, як вартові,
Де з струн його злітали Чорномора марш
Та вальс-фантазія Керн Катеринові.
Де фарби запашні лягли на полотно,
Щоб долю України втілити навік,
Качанівські стави світліли за вікном
І чули вдень і вніч мелодії нові.
То ж грай, роялю, грай – відлунюй ті роки,
Вібрації хвилин тих нагадай мені,
хвилини і роки, мов та вода, стрімкі,
Як та суха трава згорять у пламені.
І лише музика живе з щирим словом,
Хоч музики вже не ті, не ті й поети,
Електронні скрижалі, – та тільки знову
Бачу я рояль, колишні ті портрети.
Відкрита кришка – грай рояль, роялю грай,
Чи травень за вікном, чи листопад, чи сніг,
Хай музика луна, ти тільки не займай,
Втомився і рояль, себе не уберіг...
4.11.92 р.